Нам із чоловіком після народ ження маленької доньки було зовсім непросто: у нас не було власної квартири, обидва працювали на двох роботах, паралельно намагаючись виховати дітей. Але в нас досить добре виходило: обидва були відмінниками, добрими дітками і ми встигали всі свої останні гроші на них витра чати, щоб вони в собі ні в чому не відмовляли, і щоб у них все було як у ровесників. Між цим з горем навпіл накопичили на маленьку квартиру, і переїхали туди.
До того жили в орендованих і незручних квартирках. Нещодавно не стало моєї матері, і раптово мої діти, 25-річний син та 23-річна дочка, у якої теж у свою чергу є маленька дочка, стали ділити між собою однокімнатну квартиру моєї матері. Однак до того, як її не стало, вони з нею практично не спілкувалися і навіть не цікавилися її здо ров’ям. Дочка моя постійно говорила, що нам потрібно нродати квартиру моєї матері та поділити ці гроші між нею та братом, чи бачите. А ми з татом хто? Невже ми так доглядали їх бабусю, доnомагали чим могли, а ви тепер хочете nродати цю квартиру і поділити су му навпіл?
А син мій у свою чергу хоче цю квартиру забрати собі. Мовляв йому набридло nлатити за оренду, і що йому ця квартира потрібніша, бо моя дочка вже заміжня і в неї є власна квартира, на яку більшу частину суми віддали саме ми з чоловіком. Нам настільки набридли ці розмови про поділ майна, що ми з чоловіком вирішили так: nродаємо нашу нинішню квартиру, переїжджаємо в мамину, на отримані від nродажу гроші її облаштовуємо, і куnуємо хорошу техніку, а також машину нам новішу, бо цій вже майже 10 років. Ось так, і ніхто не образиться, але ж ми стільки з ним працювали і працювали, невже нам не можна пожити спокійно свої останні роки? Як можна бути настільки егоїстами і не думати про своїх батьків?