Коли мені було 12, батьки подарували мені братика. Моя радість тривала недовго, адже невдовзі батьки переклали всю відповідальність за брата на мене. Мама була дуже рада, що їй не доведеться сидіти в деkреті так довго, як вона просиділа зі мною. Потім батьки стали сkаржитися постійно, а скаржилися вони на те, що я розпочала навчання. Це звучало навіть іронічно, адже вони самі цьому посприяли. Вони мали рацію, машинка миє одяг за мене, але мені доводилося завантажувати її, а потім і прасувати одяг. Посудомийку мені не дозволяли включати, а ще мені доводилося мити підлогу щодня, а іноді й по кілька разів, адже брат був дуже активним і повзав по всьому будинку. Моє життя трохи полегшилося, коли брат пішов у садок. У мене з’явилося трохи часу після навчання, і я підтягнула оцінки — закінчила школу без трійок.
Я мріяла вступити до ме дичного, навіть таємно від батьків займалася перед іспитами, проте ті вирішили обрати навчальний заклад за територіальною ознакою, і так я вступила до кондитерського технікуму. Спершу я багато nлакала, намагалася переконати батьків, але потім втягнулася, мені сподобалося пекти, і вже на другому курсі знайшла собі роботу в одному ресторані. Коли батьки дізналися, що в мене з’явився хлопець на місці роботи, вони одразу висловили своє невдоволення та заборонили навіть думати про заміжжя до того, як брат піде до 5 класу. Вони дали мені місяць, щоб розрахуватись і піти з роботи в ресторані, де працював і мій хлопець, Микита. Мама навіть знайшла мені роботу помічниці кухаря в садку брата, щоб я і там була поряд з ними.
Одного разу Микиті запропонували роботу шеф-кухаря в одному ресторані високого класу у столиці. Я вже подумала, що це кінець наших стосунків: він поїде за мрією, а я буду проживати свої дні в стінах дитячого садка. Микита поїхав на зустріч з його майбутнім партнером. Я тільки пізніше дізналася, що він у переносному холодильнику довіз мої десерти на пробу, і так вийшло, що мене також запросили на роботу. Я зрозуміла: це знак згори. Я швиденько того дня повернулася додому і поки батьки не повернулися з роботи, кинула все своє ганчір’я в одну сумку, залишила записочку і поїхала до Микити додому. Я дуже люблю свого братика, але вважаю, що я маю право пожити трохи для себе. Зараз ми з Микитою обіймаємо непогані посади, заробляємо так, що на все вистачає. Ми 4 місяці тому розписалися в РАГСі, а весілля плануємо влаштувати в середині вересня, поки що зупинилися на весіллі на березі моря.