За два роки, що я була заміжня, у мене два рази стався викидень. Через це вона вижила мене з дому, а мій безхребетний чоловік.

Ну чому я така невдача. Батька я свого не знала, вітчим не любив. Мама покинула нас, коли мені було сімнадцять років. “Їдь в село до своєї бабусі”, сказав він мені, коли мами не стало. Я пішла вчитися в кулінарний коледж. На кухаря. Під час навчання жила в студентському гуртожитку. Після закінчення коледжу, стала працювати. Знімали на пару з подругою квартиру. З хлопцями у мене не складалося. Відносини тривали не більше місяця. Я цікавилася у подруг: “чому вони зі мною так?”. Вони говорили, що я, як відкрита книга. Немає в мені таєм ниці. Родзинки. Але одного разу мені пощастило. Я познайомилася в соцмережах з хлопцем.

Почалося все з листування, потім стали зустрічатися. Він розповів, що його батьки люди не бідні, мають своє господарство і при ньому шашличну. І те, що я кухар, робило мене цінною невісткою. Йому обіцяли квартиру якщо він одружиться на хорошій дівчині. Повіз мене на оглядини до батьків. Свекруха все мене катувала, що я вмію готувати, питала рецепти. Потім попросила мене приготувати страви, які найкраще у мене виходять. Потім продегустувала все. Щось хвалила, щось критикувала. Але в підсумку я її задовольнила і добро на одруження нами було отримано. Квартиру батьки, як і обіцяли, купили. Але це було зроблено до нашої реєстрації.

Advertisements

Я тоді на це не звернула уваги. Була на сьомому небі від щастя. І стала я працювати в їх шашличній, кухарем. Зарплату мені не nлатили. Давали відсоток з виручки синові, а він давав мені, але дуже мало. За два роки, що я була заміжня, у мене два рази стався викидень. Перший раз свекруха лише бурчала, а ось вдруге свекруха скуйовдилася, називала мене гнилушка, звинувачувала в розпусті. А чоловік подав на роз лучення, і я пішла від них в тому ж, в чому прийшла. Ніяких rрошей мені не дали. І мені довелося знову, в тридцять чотири роки починати все з нуля. Зараз знімаю кімнату і працюю в їдальні. Життя потихеньку налагоджується. Хочеться вірити, що і мені коли-небудь посміхнеться щастя.

Advertisements
Advertisements

Leave a Comment