Щастю Ольги не було меж: нарешті вона знайшла того самого. Арсеній був високий і красивий, кілька років як почав успішну війсьkову кар’єру. Ольга була зациклена на заміжжі, ще коли вчилася в школі. В її роки дівчатка думали про те, яку професію вибрати і, отже, куди вступати. Нічого серйозного щодо відносин у Ольги в ті роки не було. Вона теж закохувалася, крутила підліткові романи, але вони не переростали в щось серйозне. Після закінчення школи подруги роз’їхалися по різних містах.
Ольга ж стала більше спілкуватися з компанією, в якій був один хлопець на ім’я Коля. Після недовгого роману він зра див їй з кращою подругою Наташею – і на цьому відносини закінчилися. Через рік вона зустріла Арсенія. Скоро у них весілля. Планувала Ольга зробити все так, як годиться: побут, діти і т. д. З Наташею вона, все ж, помирилася. Навіть покликала її в свідки, а Миколу – як гостя. Церемонія пройшла відмінно, але коли вони приїхали в свій новий великий будинок, вночі пролунав дверний дзвінок.
– Швидко покличте сюди Ольгу, – kричав Микола, стоячи з букетом троянд біля порога. – Кого це принесло? – Ольга почала хвилю ватися… Поруч з ним була також і Наташа. – Ти ж знаєш, що я прире внував тебе, тому почав зустрічатися з нею. – До кого прире внував? Я ж тільки тебе любила. – Може і любила, от тільки постійно шукала собі кращу партію. Може, тоді я і запізнився, але зараз можна все виправити – поїхали зі мною. Почався балаган. З’явилися батьки з двох сторін. Навіть бійkа сталася. А вранці виглянуло сонечко, і вони поїхали в ЗАГС – Оля і Коля.