Ми з Вадимом разом вже 8 років. З недавніх пір живемо в квартирі моєї мами. Зараз чоловік допомагає нам з ремонтом. Поміняв шпалери, зайнявся електрикою. У нас завжди все було добре. З мамою його стосунки складалися не дуже. Через рік спільного проживання я побачила всі його погані якості. Вадим перестав поважати мене, хамів мені і почав випивати. Конфлікти з зятем відбувалися все частіше і частіше, але я завжди була на боці матері. Чоловік почав постійно чіплятися до мене. Був незадоволений всім.
Треба було, звичайно, відразу подати на розлучення, але я сподівалася, що ситуація налагодиться. Все погіршилося, коли у нас з’явилася дитина: Вадим завжди всі rроші відсилає своїй мамі, нам ні на що не вистачає. Бабуся переїхала до мене, щоб якось допомогти. Мама витрачала всю зарплату на ліки і комунальні платежі. У бабусі була мізерна пенсія, яку вона відкладала на похорон. Зате свекруха ніколи ні в чому не потребувала. Вадим відремонтував їй будинок, купив нові меблі і техніку. Але для нашої сім’ї нічого не робив. Чоловік начебто усвідомлював свою провину, але нічого не змінювалося. Свекруха померла, не встигнувши написати заповіт. Брати героїчно віддали будинок тому,
кому мати сама хотіла залишити. Найцікавіше те, що власником майна став той, хто взагалі ніколи не допомагав мамі. Характер Вадима був нестерпний. Нещодавно він заявив про те, що половину зарплати буде відкладати на квартиру синові. Я сказала, що зараз не найкращий час і потрібно почекати два роки, коли я теж почну працювати. Він сказав, що це його гроші і йому краще знати. Вадим боявся, що я можу його вигнати з нашого будинку, обіцяв стати краще, але все повторювалася, коли приходила за рплата. Я заздрю тим, хто може водити своїх дітей на гуртки, в кіно, в зоопарк. Ніяк не можу донести до чоловіка, що це важлива частина у вихованні дитини. Допоможіть порадою. Як вчинити?