З першим чоловіком ми жили разом 6 років. Спочатку просто дружили, він був моїм найкращим другом. Проводжав мене додому, не залишав одну на вечірках. Я була дуже щаслива. Мені з ним було весело, ми добре спілкувалися. Він мене розважав, а я іноді плакалася йому через хлопця. На якийсь момент спілкування припинилося, я поїхала вчитися і жити в інше місто. Одного разу приїжджаю до мами і бачу його. Обидва були раді зустрічі.
Почуття розігралися в цей день, я вирішила піти з університету і повернутися до батьків. Вони були не дуже раді цьому. Проте Саша не хотів, щоб я відмовлялася від навчання, йому вдалося відрадити мене. З тих пір ми зустрічалися, він почав контролювати мене, щоб я зайвий раз нікуди не сходила. З спритної дівчинки я перетворилася на монашку. Я намагалася чинити опір, але це не допомагало. Обстановка загострювалася, проте я продовжувала з ним жити. Він змінив мене, зробив зручною. Стала домашньою, готувала їжу і чекала чоловіка з роботи. Ніяких інших захоплень не було.
Якщо тільки піти до батьків, але ненадовго. Якось ми з мамою пішли на день народження до сестри, повернулися пізно. Він почав кричати на мене і відчитувати батьків. Я мовчки пішла з ним додому. Слухала його у всьому. Одного разу Саша сказав, що мені пора народжувати, я погодилася, хоч і думала, що поки рано. Відносини були наnруженими. Його дратувало те, як я забираюся, готую. Навіть мій сміх його дратував. Він міг при друзях кричати на мене, залишати посеред ночі одну з дитиною. Я зрозуміла, що зв’язалася з ти раном, який постійно зривався на нас. Міг зламати меблі і техніку при перегляді фільму. Довелося придумати план і втекти. Шкодую лише про те, що не зробила цього раніше. Життя одне, не можна його витрачати на таких жахливих людей.