Чоловік Оксани покинув свою сім’ю, коли їхні діти тільки-но пішли в садок. Оксана не працювала, а мізерні ал іменти від чоловіка абияк вистачили на іпотеку двійки, в якому жила сім’я. Оксана зі шкіри лізла, їздила по всьому місту, працюючи прибиральницею або касиркою в цілодобових магазинах. Все вона робила заради дітей, з якими сиділа сусідка за відсутності матусі. Навіть із таким графіком дівчина встигала виховувати діток і хотіла переконатися, що вони виростуть добрими людьми. Через багато років, у сім’ю, як ні в чому не бувало, повернувся чоловік.
Діти вже виросли, дочці було 20 років, а синові – 22, і він навіть збирався одружуватися. Дізнавшись новину про весілля сина, чоловік зрадів, і, ще не привітавшись з Оксаною, пішов поговорити з сином. Оксана підслухала, як батько обіцяв синові сплатити заклад, у якому проводитиметься сама урочистість. Син був неймовірно радий цієї новини і після розмови з батьком, хлопець попросив маму дещо. Він попросив Оксану подбати про кільця та сукню невістки. Дізнавшись ціну на сукні та золото, Оксана ахнула: — Владику, ну, ти ж сам бачиш, як ми живемо. Як я, на твою думку, стільки грошей дістану? – у Оксани заблищали сльози на очах. — Ну, тато якось вирішив сплатити весь банкетний зал, а ти навіть обручку купити не можеш,
— хлопець байдуже дивився на матір. Оксана вже зважилася взяти обручку в кредит, який доведеться все життя гасити, але невдовзі Влад сам відмовився від її допомоги. Сталося те, чого ніхто не очікував. Весілля молоді зіграли, і все пішло за планом, от тільки Оксану Влад на своє весілля не запросив. У шоці від такої поведінки на весілля не з’явилася і донька Оксани. Після цього випадку, ні з Оксаною, ні з її дочкою, Влад не зв’язувався навіть, а от із батьком вони тепер не розлий вода.