Мало що баба Тоня др атувала мене зі своїми порадами, та ще й її син дозволив собі таке, що я вже подумала вирішувати питання по-іншому.

Мене виховували бабуся та дід. Мами не стало ще коли мені виповнилося 2, а батько маму покинув, дізнавшись про її ваrітність. Я її, звичайно, не пам’ятаю, але я ніколи не відчувала її відсутності. Вірніше, я завжди думала про неї, уявляла, якою б вона була, якби вона була поруч, але бабуся мені замінила маму, я не відчувала себе сиротою. Бабуся з дідом завжди називали мене своїм подарунком і скарбом, казали, що без мене вони б не впоралися зі втратою мами. Коли мені виповнилося 23, не стало дідуся, а ще за рік мене залишила бабуся. Добре, що я вже була одружена, і чоловік допоміг мені вистояти всі удари. Я часто їду до села, де кілька років тому жила з найдорожчими людьми.

У будинку завжди стоїть приємний аромат одеколона діда, а город нагадує про нашу спільну працю. , Є у нас сусідка, Антоніна. Вона подружка моєї покійної бабусі. Часто заходить у гості, коли я перебуваю у селі. Мій чоловік її недолюблює і завжди біситься побачивши баби Тоні, але ми якось не звертаємо на нього уваги, чи знаєте. Антоніна любить робити зауваження. То я помідор не так посадила, то не так поливаю полуницю, то пирога купила замість того, щоб самій спекти. Але я з дитинства до цього звикла, а вона знає мене з пелюшок. Баба Тоня, ясна річ, не на світанку сил. Вона часто приходить, коли я працюю із землею, робить мені зауваження, каже, що втомилася і йде. Якось до мене увірвався її син, коли мого чоловіка не було вдома, і став на мене кричати, мовляв, як мені не соромно, експлуатую працю літньої жінки, а їй від цього потім весь день погано.

Advertisements

Ось і баба Тоня за ним зайшла. Вона почала захищати мене, що вона сама до мене приходить і не працює, а язиком тільки крутить, а робить це вона, бо вона не може жити без городу, а її син не дозволяє їй там працювати. Син вибачився переді мною, і вони повернулися до себе. Після цього баба Тоня стала рідше заглядати до мене. Мабуть, дали їй таки прохід до городу. Вона тільки зрідка заходить до нас, цікавиться, як у мене справи і таке інше, і йде. Ось така у мене диво-сусідка на селі. Мені вона нагадує бабусю, тому вона ніколи не буде небажаним гостем у моїй оселі.

Advertisements
Advertisements

Leave a Comment