Галина вирісла у маленькому містечку. Після школи поїхала вчитися до столиці. Планувала там і залишитись жити після закінчення навчання. Проте зустріла Артура і закохалася у нього «до втрати пул ьсу». Як кавалер та кандидат у чоловіки чоловік був ідеальний. Працював на Півночі вахтовим методом, там заробив собі на двокімнатну квартиру в столиці. На зустрічі з Галею завжди приносив квіти. Водив її театрами і в кафе. Незважаючи на те, що Артур був на десять років старший за Галину, на другому курсі вона вийшла за нього заміж. Наскільки Артур був гарний як кавалер, настільки ж поганий був як чоловік. Знаючи, що діватися дружині нікуди, вона ж не місцева, вся рідня далеко, чоловік всіляко знущався з дружини.
Підозрював її в триньканні, вимагав звіт за кожну витрачену копійку. Якщо щось його не влаштовувало, міг би побити дружину. Коли Галина заваrітніла, чоловік перестав її бити. Але звіти про витрати міг вимагати будь-якої хвилини. Галина вирішила піти від Артура. Але повертатися до рідного міста з порожніми руками не захотіла. Вона розпочала підготовку до ро злучення. І робила це за відсутності чоловіка. Коли він їхав на Північ, на чергову тримісячну вахту, до Галини приїжджала мати. Вона сиділа з онуком, а дівчина виходила працювати до клінингової компанії. Три місяці вона працювала як проклята, без вихідних, десять годин на день. Чищення клієнтів проводила з усією відповідальністю, тому її щедро обдаровували чайовими.
Все зароблене відкладала на рахунок у банку, оскільки Артур залишав їй грошей життя. На момент повернення чоловіка, мати виїжджала, а Галина знову ставала домогосподаркою в будинку чоловіка. Через два роки на суму, зароблену дівчиною, можна було купити однокімнатну квартиру у її рідному містечку. Після чергової вахти Артур не знайшов у квартирі дружину та сина. Спочатку він намагався її повернути. Просив, загрожував. Але не досягнувши успіху, кинув спроби. А Галина із сином живе у своєму рідному місті, в оточенні рідних та у своїй квартирі.