Ще з самого дитинства мама любила розмовляти зі мною в наказовому тоні, завжди говорила, що якщо я не зроблю це, то вона не пустить мене гуляти. Кожен день вона мене шантажувала, але я не могла нічого зробити, так як була маленькою і залежною. Вона змушувала мене гуляти на вулиці, в той час як я хотіла вдома посидіти, але вона мене не слухала і їй було все одно, чого я хочу. Все трохи змінилося, коли я стала студенткою, вона вже не змогла контролювати мене, я давала їй відсіч. Вона не могла шантаж увати, так як я вже працювала і не залежала від неї фінансово.
Під час студентства, я зустріла свого майбутнього чоловіка, ми вирішили одружитися і дивно, що вона нічого не сказала і не втручалася в наші справи. Ми жили в одному місті з мамою і свекрухою, але жили окремо: мама часто приходила до нас, роздавала поради. Я вже нічого не говорила, але я відчувала, що вона хоче повернути владу наді мною. Коли у мене народився син, вона сказала, що, якщо я не буду робити те, що хоче вона, то за онуком вона не буде доглядати. Мені стало неприємного від цього, що рідна мама відмовляється мені допомогти.
Я була в декретній відпустці, але мені подзвонив директор, сказав, що буде радий, якщо я дороблю проект, який взяла до декрету. Я не стала відмовлятися, але не знала, що робити з сином, на кого залишити дитину? Я попросила маму посидіти з дитиною, а працювати я буду на півставки, але вона відмовила. Заявила, що раз я її не слухаю, то і сидіти з сином моїм вона не буде. Я нічого не сказала, подзвонила свекрусі, вона сказала, що буде сидіти з онуком стільки, скільки буде потрібно.