Я вийшла заміж рано, у свої 18 років. Тоді я думала, що кохання найсильніше і я зі своєю коханою людиною доведемо це всьому світу. Ми були вуха закохані і нічого навколо не помічали. Після півроку стосунків він зробив мені пропозицію. Я тоді навчалася в університеті, але встигала ще й підробляти. Поки я не закінчила ВУЗ, то чоловік працював, приносив rроші. А коли я вийшла працювати на повну ставку, то чоловік сказав, що має nроблеми на роботі. Я його втішила та сказала, що тимчасово можу нас двох забезпечувати. У цьому була моя найбільша помилка.
Бо чоловік просто сів мені на шию. Я працювала за двох, а він лише сидів удома перед телевізором чи в гаражі з друзями. А сам мені казав, що роботи нормальної нема. А я все продовжувала чекати, доки він зможе знайти хорошу посаду. Потім мені стали знайомі повідомляти, що чоловік мені зраджує. Я не хотіла в це вірити. А потім сама залізла до нього в телефон і за листуванням все зрозуміла. Я більше не збиралася терпіти таке приниження, мало того, що я його утримую, так він ще й зраджує мене. Я пішла від нього і після цього ще довго не могла довіряти чоловікам. Я закрилася від них, мені здавалося, що всі такі, як мій колишній чоловік. Але потім у моєму житті з’явився Сашко.
Він був старший за мене, йому нічого в матеріальному плані від мене не було потрібно. Ми почали зустрічатись. Зустрічалися ми довго, тому що я звикала до нього і в мене був страх бути зрадженою вдруге. Але Сашко виявився справжнім чоловіком, він доглядав мене, як принцесу. Я вийшла заміж, і все в житті почало налагоджуватися. А потім зателефонував колишній чоловік. Він сказав, що дуже сумує, що не може без мене прожити-ну, звичайно, без моїх грошей йому важкувато… я заблокувала його номер і видалила всі спогади з цією людиною.