Я ненавиджу батьків мого чоловіка. З самого початку нашого знайомства я відчула, що тут щось не так, і була права — порожні обіцянки. Родина чоловіка любить командувати і керувати ним, особливо його матуся. Коли вони приїхали в мій батьківський дім на сватання, то почали хвалити себе, говорили, що у них є можливості, і обіцяли подарувати нам з чоловіком квартиру. Я не повірила, бо знала, що вони насправді бідні. Скоро ми одружилися, і я вже переконалася, що це були пусті обіцянки. Ніяких дій вони не зробили.
Коли нар одився наш з чоловіком синочок, я вирішила, що це хороший шанс підняти цю тему і нагадати їм про свою обіцянку. Свекруха так здивувалася, почувши про те, що вони обіцяли придбати для нас житло, як ніби я придумувала. Вона заявила, що не какая-то мільярдерка і не може собі дозволити обдаровувати нас квартирами. До того ж, вона вирішила, що відтепер син повинен забезпечити сім’ю без чиєї-небудь допомоги і додала: «Радуйтесь тому, що маєте». У чоловіка така робота, що ми з сином його майже не бачимо.
Він постійно виїжджає на вахти. Звичайно, мені це не подобалося, і через деякий час я заявила, що він повинен поміняти роботу, адже так не вийде. Про яку сім’ю може йти мова, якщо чоловіка постійно немає вдома, тільки ми з дитиною. Можна було очікувати, що ніхто мене не підтримає. Свекруха і брат чоловіка сказали, що він повинен залишатися на цій роботі, адже це єдиний спосіб утримувати сім’ю. Мене дратує вся ця брехня і безвихідь. Наші відносини почалися з брехні, вони пообіцяли допомогти нам з житлом і не стримали свою обіцянку,
і продовжують жити у брехні, адже у них є rроші на собі вони не економлять. А в добавок, чоловік в тривалих від’їздах. Для молодої сім’ї це жахливі обставини. Я спробувала поговорити з чоловіком, але він ігнорує сказане мною. Минув деякий час, і я вирішила в останній раз заради дитини підняти цю тему. Я маю намір показати цим, що я вийшла заміж, щоб бути заміжньою, а не в його очікуванні, і що нам, як молодій сім’ї, потрібно своє житло. А підкріплювати все це я буду від’їздом в батьківський дім. Нехай подумають над моїми словами. Іншого виходу з цієї ситуації я не бачу.