Ганна та Семен зустрілися у студентські роки, коли їхні серця були відкриті для великого кохання. Вони проводили разом кожну вільну хвилину, їхні стосунки були сповнені пристрастей та ніжності. Але, як і в багатьох історіях, на їхньому шляху стали батьки, які вирішили, що знають про щастя своїх дітей краще. Ганна вийшла заміж за людину, яку їй обрали її батьки, а Семен, не в змозі боротися з рішенням сім’ї, поїхав до іншого міста, де на нього чекала нова робота. Роки йшли, життя Ганни та Семена складалося по-різному.
Ганна, незважаючи на повагу до свого чоловіка, так і не змогла повністю забути про Семена. Семен, зі свого боку, хоч і намагався побудувати нове життя, все ще пам’ятав про своє перше кохання. Випадково через роки вони зустрілися в аеропорту. Ганна, яка вирушала у відрядження, і Семен, який повернувся до міста у справах, впізнали один одного з першого погляду. “Ганно?” – невпевнено спитав Семен, підходячи до неї. Ганна обернулася, і їхні погляди зустрілися. “Семене… Це справді ти?” – її голос тремтів від хвилювання.
Час немов зупинився: вони стояли, дивлячись один на одного, переповнені емоціями. Після короткої паузи Семен запропонував: “Може, вип’ємо каву? Адже є стільки всього, про що нам варто поговорити.” Прийнявши пропозицію, вони попрямували до кафе аеропорту. За чашкою кави вони поділилися історіями свого життя, переживаннями і тим, як кожен із них по-своєму зберігав пам’ять про своє перше кохання. Ця випадкова зустріч нагадала їм, що почуття, випробувані в молодості, не забуваються. Вони зрозуміли, що, хоча їхні шляхи розійшлися багато років тому, у їхніх серцях завжди залишиться особливе місце для першого кохання. І хоча вони не знали, що на них чекає в майбутньому, цей день вони вирішили присвятити спогадам про час, коли вони були разом.