Чекав я на зупинці попутки, як переді мною зупинилася стара зелена машина. Не підозрюючи нічого, я вирішив сісти. В університеті нас розподілили на практику. Так як я запізнився того дня, то довелося задовольнятися тим, що залишилося. Офіс, в якому я мав проходити практику, знаходився дуже далеко від нашого селища. Мені доводилося вставати раніше за всіх і повертатися додому пізніше за всіх. Прямого транспорту вечорами не було. Я прийшов на зупинку, сподіваючись, що ось-ось приїде якась попутка. Зі мною на зупинці сиділа моя сусідка-бабуся,
вона теж чогось чекала.Ось нарешті переді мною зупинилася стара і пошарпана зелена машина. Мені вже було все одно якою машиною їхати додому, бо почався дощ, я так промок і став мерзнути, що просто мріяв опинитися в салоні цієї зеленої розвалюхи.Я сів на заднє сидіння, і ми мали вже поїхати. Але я побачив, що до бабусі на зупинці приїхала машина. Це був її сусід по городу, він щодня забирав її з того місця та підвозив додому. У бабусі з собою був великий кошик із грибами, вона не могла сама вмістити його багажник.
Я вийшов із зеленої розвалюхи і став допомагати бабусі. Вона покликала мене поїхати з ним у село, так було б веселіше, і я погодився. Наступного дня я зайшов почитати новини в інтернеті, і знайшов просто жахливу статтю. Там говорилося, що селами нашого району їздить зелена побита машина і збирає молодих людей. Після чого ці хлопці душать чи б’ють своїх попутників, до сме рті. Вони в такий спосіб грабують і просто знущаються з людей. Наразі поліція їх розшукує. І я зрозумів, що кошик із грибами бабусі просто врятував мене від неминучої загибелі.