Нещодавно подруга поділилася ситуацією, яка мене обурила. Алла і її сестра знаходяться в досить скрутному становищі. Їх виростила мама одна, тому вони до неї дуже прив’язані. Обидві вже дорослі жінки, давно заміжні. Пристойно заробляють і ні від кого фінансово не залежать. Катерина Петрівна погрожує, що перестане спілкуватися, якщо вони візьмуться ще дітей завести. У сестри є один син. Алла розповідає, що сестра не напружувала матір своєю дитиною, ніколи не вимагала від неї займатися її вихованням і фінансову допомогу теж ніколи не просила.
Тому зовсім не зрозуміло, чому мати вирішила, що онуки — це занадто важка ноша для неї. Каже, що одного онука їй достатньо і забороняє Аллі замислюватися про своїх дітей. Ситуація дуже абсурдна. Діти-це відповідальність тих, хто їх наро джує, а не бабусь і дідусів. Чому вона думає, що їх обов’язково на неї повісять? Алла намагалася конструктивно обговорити з матір’ю її побоювання, але Катерина Петрівна непохитна, навіть слухати такі розмови не хоче. Весь час каже: «Я не молода, я ще онуків не потягну,
пенсія у мене маленька. Якщо зберешся народжувати, то можеш забути, що у тебе мати є». Коли Алла мені розповіла цю історію, у мене виникло відчуття, що у її мами віковий маразм. Не думаю, що їй варто керуватися її думкою. Вона жінка молода, якщо хоче завести дитину і усвідомлює всю відповідальність такого кроку, то нічого не повинно стояти на її шляху. Кожна жінка має право відчути радість материнства. Алла за відносини з матір’ю дуже переживає, тому на вагітність не наважується ніяк.