На вулиці йшов сніг. Грудень цього року видався особливо холодним. Повертаючись додому з роботи, Оксана зустріла біля під’їзду сусідку, бабусю Ніну. Вона помітила, що ця старенька мерзне, тому запросила її до себе додому. — Бабуся Ніна, ходімо до мене. Оксана взяла її за руку. Рука у неї була холодною. — Ні, я ще тут трохи посиджу, — відповіла старенька. — Ні, ходімо, ви тут замерзнете одна. У мене є чай, печиво, я вас пригощу, Ходімо бабуся. У цій багатоповерхівці Оксана жила стільки, скільки себе пам’ятала, майже з самого народження. Три роки тому вона вийшла заміж, зараз в їхній родині очікується поповнення. Віктор виявився хорошим чоловіком, вони створили чудову сім’ю. Шкода, що мами вже кілька років немає, вона б пораділа за неї. Дізнавшись про вагітність, Оксана намагалася підтримувати хороший, здоровий спосіб життя, часто гуляла, намагалася харчуватися правильно.
Ось вона поверталася з чергової прогулянки і бачить сусідку. Вона з третього поверху, сидить на лавці, але ж на вулиці не травень, холодно. Оксана знала, що у бабусі важка ситуація в сім’ї. Її син алкоголік випровадив її на вулицю. Зовсім з глузду з’їхав на ґрунті своєї залежності. Раніше він був нормальний, працював в майстерні за матір’ю доглядав, а як пристрастився до алкоголю, так став мати ображати, приводити додому своїх друзів алкоголіків. А тепер ще й став її на вулицю виганяти зі своєї ж квартири. Мати ображає, а сам гроші у неї бере, пенсія у неї пристойна. Син у неї пізня дитина, вона його розбалувала, ось і пожинає тепер плоди. Він пристрастився до алкоголю, коли розлучився. Жив раніше з дружиною в сусідньому будинку. Вона його кинула, ось він і став пити. Тепер матері життя не дає. Оксана збігала в сусідній магазин, купила цукерки, вафлі, а коли повернулася додому, то за столом застала милу картину. Папуга сидів на плечі бабусі і розплітав її хустку дзьобом. Оксана посварила пташку, бабуся стала її захищати. — Ну і нічого, нехай грає.
Коли на годиннику стукнуло одинадцять, бабуся зібралася додому. — Мій син зазвичай в цей час вже засинає. Спасибі, що прихистила мене. Увечері, коли чоловік повернувся додому, Оксана розповіла йому про бабусю і про її ситуацію в сім’ї. Віктор запропонував допомогти їй якось. Вона давно мріє купити будиночок в селі, продати квартиру. Квартира їй виключно належить. Але переїзд справа клопітка. — Так давай ми їй допоможемо, — запропонував Віктор. Вони зайнялися переїздом. Ось одного разу приходить син Ніни додому, а в квартирі чужі люди, а матері немає. Куди вона переїхала, ніхто йому не сказав. Вони допомогли купити їй хороший будинок, і зажила вона спокійно.