Поки я сиджу в декреті, мій чоловік вирішив брати побільше відряджень, щоб грошей багато заробити. Все ж я не працюю, а мати на свої власні витрати хочеться, ось він і намагається за нас обох. Я весь день сиджу зі своєю 5-місячною донькою. Не відходжу від неї ні на крок, спеціально все роблю за розкладом, що у дитини був свій режим. І ось днем настав момент сну, донька заснула, а я вирішила теж трохи прилягти і відпочити. Але тут раптом вирішила подивитися на час, беру телефон, а там аж 15 пропущених від мами. Я злякалася, може щось сталося, я відразу ж передзвонила.
-Мамо, що сталося? Ти так багато дзвонила… -Раз знаєш, що я дзвонила, то спеціально ігнорувала мене? -Ні, я поставила телефон на беззвучний. -І навіщо? Домашній ви теж через звук відключили, тепер ще й цей.. -Щоб дзвінок дитину не розбудив, їй потрібен нормальний і спокійний сон. -Ти мені тут казки не вигадуй, я ж розумію, що спілкуватися зі мною не бажаєш. Я не розумію свою маму, вона ж сама виростила двох дочок, вона ж сама розуміє, що будь-який шерех у квартирі — і тут же чуєте цей противний плач.
-Ти перебільшуєш, досить не брати трубку, якщо мати дзвонить, то ти зобов’язана їй відповісти. -Мам, я дивуюся, як з твоїми поглядами ми з сестрою все по-іншому сформували. -А ти не переводь тему, краще про дитину свою подумай, а то й вона від тебе багато чого чому навчиться, бо буде все повторювати за тобою, з офіціантами не вітатися, відноситися до них як до низьких людей. Так ще й свої права качають, це їх улюблене.