У мене є хороший друг, з яким ми познайомилися в Інституті. Дуже швидко подружилися, настільки, що на його весіллі я був свідком, а він – хрещеним моєї дитини. Як друг він — відмінний, але як людина – це просто жа х. Користь і хитрість – його основні риси. Дружина у нього — прекрасна жінка. Гадаю, лише настільки добра і терпляча жінка могла б перебувати поруч з таким чудовиськом. Одного разу ми сиділи з другом в барі, як раптом він почав скаржитися на свою дружину. — Ця тварюка не хоче віддавати мені свою зарплату. Кажу ж нормально, потрібна вудка — а вона ні в яку.
— Так вона ж витрачає гроші на сім’ю, що ти від неї хочеш? «Таку дружину я б на руках носив, а цей скаржиться» – думав я в цей момент, спостерігаючи за тим, як друг заковтує чергову чарку. Якось ми були у них в гостях, і я побачив всю їх сімейну «ідилію» на власні очі… — Таня, пиво закінчилося, принеси ще. Тільки не кажи, що не купила, а гроші витратила на нісенітницю якусь, типу — на рушники. Того дня терпець у Тані урвався остаточно: — Ти вже набрид зі своїм вічним ниттям. Досить! Що ти за мужик такий, що не можеш заробити сам? Чи не соромно у дружини просити? — Ти з глузду з’їхала?
— Так, з глузду з’їхала. В той день, напевно, коли вийшла за тебе. Все, досить. Я йду від тебе і подаю на розлу чення. Друг не знав, як вести себе в такій ситуації, адже він до сих пір думав, що дружина буде постійно терпіти його витівки. — Ти не правий, йди і попроси вибачення — шепнув я йому на вухо. — Та хай валить, кому вона потрібна… Але звалив так само і я, слідом за його дружиною – нині колишньою. З того дня я з ним не спілкувався. Нещодавно до мене дійшли чутки, що колишній друг втратив квартиру – її відібрали за борги. А Таня вже вийшла заміж. Упевнений, за людину, яка вміє цінувати і любити.