Від бабусі нам із братом дісталася майже однакова, досить велика сума грошей. Розпорядитися ми вирішили цими засобами по-різному. Я додала трохи свої накопичення та придбала непогану двокімнатну квартиру. А брат поїхав зі своєю дівчиною на відпочинок, обсипав її дорогими подарунками, гуляв ресторанами, організував дороге весілля. Тільки його дівчина просто перед урочистістю кинула його. Нині брат винаймає кімнатку в пошарпаному гуртожитку. Нещодавно вся рідня зібралася, щоб відзначити татовий ювілей.
Прямо під час свята мама з батьком почали журитися з приводу того, що брат живе за таких жа хливих умов. -У мене сер це розривається, коли я про це думаю. Жаль, що ми з батьком не можемо тебе прийняти в нашому домі. У нас квартира зовсім маленька, — говорила мама і хитала головою. -Все гаразд, мам, я розумію, що ви не можете. Але що щодо сестри? — Запитав брат. Я спокійно дожувала салат, коли на мене вичікувано дивилася кілька пар очей. Я мало не поперхнулася від такої уваги. -Чого? — Не зрозуміла я спочатку.
-Я думаю, що якось нечесно, що ти маєш квартиру свою, а я в гуртожитку живу. Пусти мене пожити до себе,— обра жено сказав брат. Мама та тато дружно кивнули. У мене брова запитливо вигнулась. -Ви зараз серйозно? У тебе, Слава, були такі ж можливості придбати квартиру, як і в мене. Ти вирішив по-іншому розпорядитись грошима. Хіба я в цьому ви нна? Я не можу та й не хочу тебе пускати до своєї квартири. Мене цілком влаштовує жити одною. Вибачте, але я не відповідаю за необдумані вчинки цієї молодої людини. Мама і тато почали голосно обурюватися, що я зовсім не хочу допомогти братові і взагалі поводжуся безсердечно. Вони на мене обра зилися. А мені байдуже, бо я вважаю, що в цій ситуації маю рацію.