Я рано втратила матір, мені тоді тільки виповнилося сім років. Батько мій був гарною людиною, але те, що трапилося, сильно позначилося на ньому. Я лишилася з ним. Але він дедалі частіше прикладався до пляшки. Не минуло й двох місяців після nохорону мами, як у нашому будинку почали з’являтися нові жінки. Мені було прик ро, що батько так зневажливо ставиться до пам’яті моєї мами. Але робити не було чого. Згодом я звикла, що в нашому будинку постійно з’являються різні жінки. Їх було по-справжньому багато. Вони затримувалися не більше тижня. Це у середньому. В основному були ті, кому потрібні були гроші, коли вони виявляли, що жодних баrатств у нас немає, поспішали покинути нас.
Були й жінки добрі, котрі хотіли нормальну родину. Але ідея про нормальну сім’ю ніяк не пов’язувалась з алкоrолізмом мого батька. Такою жінкою була тітка Марія. Вона терпіла мого батька два місяці. Коли він починав пити, вона просто забирала мене з дому гуляти, щоб я не бачила його в такому стані. Вона водила мене до парку, ми разом їли морозиво. Батька мого вона швидко розлюбила, коли зрозуміла, що він безнадійний. Мені здається, що вона затрималася через мене. Ми з нею швид ко здружилися, було так, що й засинали обійнявшись. Потім сталося нещастя, батько загинув через п’яну бійку. З’явився мій рідний дядько і виявив бажання мене вдочерити.
Я йому не була потрібна, йому потрібна була квартира. Вона велика, знаходиться у центрі. Тітка Марія не хотіла мене віддавати йому. Я сама не хотіла до дядька, він мене не любив. Вона збиралася мене відсудити, найняла гарного адвоката. Але їй одразу сказали, що шанси на удачу мінімальні. Тоді вона запропонувала дядькові Сергію залишити йому мою квартиру, а мене забрати. Сергій дуже легко погодився та написав відмовну. Марія запевнила мене, що я без майна не залишусь, вона все своє залишить мені. Вона мала в собі гарну квартиру. Жили ми душа в душу, я поко хала її як рідну матір. Дуже рада, що життя мене звело з такою чудовою жінкою.