Мирослава наро джувала вже вдруге: вона знала, як правильно дихати і вести себе на по логах; лі карі були задоволені слухняною пацієнткою. Вона наро дила досить швидко, дитинко була без патологій. Вона притиснула малюка до грудей, коли почула крики з сусідньої палати. Виявилося, що в пол оговому будинку в цей час чергова зміна медиків вже десяту годину поспіль працювала з молодою дівчиною, яка наро джувала вперше. Зрештою все закінчилося благополучно, і на світ з’явилися дві дівчинки-близнючки.
Дві жінки з дітьми лежали в одній палаті, але молода мама дівчаток виглядала сумною, ніби її взагалі не радували діти. На наступний день до неї прийшла її мама. Вони довго пошепки щось обговорювали, а потім плакали. Після цієї розмови у двох маленьких дівчаток не стало ні мами, ні бабусі. Горе-мама написала відмову від немовлят, лі карі нічого не могли з цим зробити, тільки обурювалися мовчки. Умовити породіллю забрати заяву не вийшло ні у кого. Запрошували навіть священика, але бабуся дітей постійно втручалася в розмову і не давала шансів переконати маму не кидати крихіток. А Мирослава кілька днів годувала чужих дітей, з дозволу лі карів, всіх трьох дівчаток, молока у неї було багато. До неї часто приходив чоловік, з вигляду — сумлінний трудяга.
Вони тихенько спілкувалися, а перед випискою Наташа сказала, що вони вирішили забрати всіх трьох. Головний лі кар дуже допоміг в цій ситуації, адже двох сестричок вже повинні були віддавати в дитячий будинок, а він посприяв, щоб це відхилити якомога швидше. На виписці щасливий чоловік зустрічав дружину з трьома дівчатками, звичайно, тут не обійшлося і без журналістів, які дізналися про благородних батьків. Батьки трьох діток, в свою чергу, заявили, що завжди мріяли мати багато дітей.