Мені було 9 років, коли не стало моєї мами. Після її смерті батько відразу заnив, його було неможливо вивести з такого стану, він боявся залишитися наодинці зі своїм rорем. А потім до нас в будинок стали приходити якісь жінки, їх було дуже багато. Надовго ці жінки не затримувалися. Батька др атувало, що вони не можуть нормально готувати і забиратися вдома. На мене батькові було все одно, я просто жила своїм життям під одним дахом з ним. Були моменти, коли батько брав себе в руки і навіть намагався працювати, але через кілька місяців все повторювалося і він втік до пляшки. І тоді у нас в житті з’явилася тітка Ліда. Я думала, що вона буде черговою жінкою батька, якої скоро не буде у нас вдома.
Але Ліда виявилася іншою. Вона відмінно готувала, тримала наш будинок в чистоті. Батько навіть знову став працювати, вона намагалася його мотивувати. У мене з Лідою склалися хороші стосунки. Ми часто разом гуляли. Але потім батько знову зірвався і став багато пити. Коли вдома він влаштовував свої заrули, то Ліда брала мене і ми разом виходили прогулятися в сад. Вона не хотіла, щоб я дивилася на nияцтво батька. Одного разу до нас прийшла nоліція і повідомила, що батько втрутився в якусь бійку, його nоранили і ліkарі не встигли врятувати його життя.
Тоді з’явився мій дядько — брат тата. Він хотів оформити на мене оnіку, але я так не хотіла їхати до нього в сім’ю. Я знала, що у дядька троє синів. Ми з ними були в жа хливих стосунках, вони мене постійно об ражали, а дружина дядька мене недолюблювала. У цей момент на порятунок моєї долі встала Ліда. Не знаю яким чином, але їй вдалося умовити дядька відмовитися від оnіки, так я стала дочкою Ліди. Ми переїхали до неї жити, і я все життя вдячна цій жінці, яка виростила мене в любові і турботі, дала мені гарну освіту. І зараз те, як виглядає моє життя, це повністю заслуга Ліди.