Оксана ухвалила рішення: цього року, до свого 40-річчя, вона не влаштовуватиме великого святкування, як завжди. Жінка не спала всю ніч, ана лізуючи своє життя, і зрозуміла, що надто багато уваги приділяла своїй кар’єрі та нехтувала особистим життям. Розмірковуючи про минулі стосунkи, вона згадала про Олександра і про те, як погано з ним поводилася.
Якось увечері, чергуючи в ліkарні на нічній зміні, Оксана доглядала нового пацієнта Олександра, який швидко одужував. Виписуючись, він приніс їй букет квітів і освідчився їй у kоханні. – Я тебе люблю, – сказав він твердо і рішуче. Вона вагалася, знаючи, що вони ледве знайомі. Крім того, він був на десять років молодший за неї. Вона відмовилася від цієї пропозиції, і Олександр пішов, засмучений, але сповнений рішучості заслужити її довіру. Після цього Оксані було складно порозумітися з іншими чоловіками.
Вона відмовлялася відвідувати заходи, де всі збиралися парами та обговорювали досягнення своїх дітей. Вона навіть вирішила не відзначати цьогорічний день народ ження, щоб уникнути таких розмов. Одного ранку, коли вона готувала каву, у двері подзвонили. Це був Олександр із величезним букетом квітів. – Я знаю про тебе все. Я був поряд весь цей час. Тепер я тебе нікуди не відпущу. Ти будеш моєю дружиною? – він спитав, вставши на одне коліно. Оксана зра діла і покликала всіх друзів, щоб наступного дня відсвяткувати своє 40-річчя та заручини. На цей день у неї було заплановано дещо ще дуже важливе – нарешті стати щасливою.