Моя торішня куртка була вже старенькою, зовсім не хотілося в ній цього року ходити на роботу, вона вже в мене років три. Я кілька разів її приміряла, думала зраджу її наступного року, але вона зовсім негарна якась. Кілька днів було дуже холодно, і я таки вирішила купити нову. Зайшла до найближчого магазину і купила звичайну куртку, бо багато rрошей у мене не було, я вирішила за ощадити, а одягатися вже треба тепло, адже вночі був невеликий мороз. Прийшла додому і всім похвалилася обновкою.
Вдягла, покрутилася біля дзеркала, ніби нічого. А минулої неділі гуляла в торговому центрі і побачила таку гарну курточку, приміряла її, вона така гарна і яскрава, я в ній, як королева. Повернулась додому сумною, і куртка не виходила з моїх думок, мені так хотілося її купити, але я нещодавно купила іншу, просту, звичайну, яка мені й не подобалася, а все тому, що просто хотіла за ощадити.
Мама розпитала в чому річ, я їй все розповіла. Вона весь вечір ходила мовчазною, а коли чоловік повернувся з роботи, мама сказала: – Володю, давай купимо нашій Світланці курточку, вона так хоче її, я даю ось тисячу rривень, дай ти їй теж небагато, прошу тебе, сину. Чоловік засміявся і одразу погодився. Наступного разу я пішла, як королева, у новій яскравій куртці. А мама ходить у моїй першій, вона їй дуже подобається, ніби на неї шита. Тільки мама так може кохати.