Тітка Ірина рано вийшла заміж і наро дила дитину. Сімейне щастя тривало недовго, її чоловік заги нув в ава рії… Ірина про дала житло і переїхала в село. Влаштувалася в школу вчителем, заодно ближче до дочки. У Ірини було багато шанувальників, але вона нікого не підпускала до себе, їй було ніколи. Через деякий час вона зустріла Григорія. Симпатичний, розумний чоловік, працює далекобійником. Ірина йому сподобалася, і він почав проявляти знаки уваги. Допомагав їй по господарству і був для неї опорою. Вони розписалися і жили разом – в батьківській хаті Григорія.
Завели худобу, посадили квіти і дерева. Жили щасливо, заробляли добре. Багато хто заздрив Ірині. У Григорія була дочка від першого шлюбу. Спільних дітей у них не було. Якось прийшла до них сусідка і запропонувала Ірині проводити прибирання у неї вдома за хороші rроші: пенсія у бабусі Григорія була хороша, ті погодилися, робити все одно було нічого. Через три роки старенька почала хв оріти, навіть піднятися не могла без допомоги. Ірина та Григорій їй завжди допомагали. Будинок вона переписала на них, про родичів навіть не згадувала.
Григорій після см ерті бабусі продав цей будинок і купив однокімнатну квартиру для своєї дочки. А Ірині було прикро, тому що її дочка квартиру знімає. Відтоді між ними почалися сва рки. Проживши 32 роки разом, Григорій перетворився на зло бного чоловіка. Він часто кричав на дружину і під німав на неї руку. Звинувачував у тому, що вона зруй нувала його сім’ю. Через якийсь час Григорій почав вимагати у Ірини половину будинку, який жінка купила сама. Залякав її так сильно, що вона боялася виходити з дому. Ось так ось, людина, якій вона присвятила своє життя, в мить змінилася до невпізнання.