Ми з чоловіком після весілля купили двійку, але так вийшло, що свекруха переїхала жити з нами. Ми у шлюбі вже 2 роки і щодня з дня нашого весілля свекруха нагадувала мені, що їй потрібні онуки. Вона так набридла, що, дізнавшись про своє становище, насамперед я поділилася новиною з нею, і тут почалося. Вона купила штук 50 різнокольорових пелюшок — з тваринами, квіточками, машинками і принцесами, щоб напевно. Потім вона дістала звідкись старі сорочечки мого чоловіка. Деякі були діряві, але свекруха наполягла на тому, щоб я не купувала нові.
Я намагалася їй пояснити, що у цьому віці дітям надягають підгузки – ось, що нам потрібне у величезній кількості. А оранки потрібні були нові, але свекруха ображалася і говорила, що я роблю все по-своєму, не враховуючи її думки. Вона сама не пускала мене до моєї дитини. Свекруха навіть намагалася зайти зі мною до пологової палати, слава Богу її не пустили. Вона не пускає мою маму до онуки, щоб не заразити дитину чимось. Не дає мені купати дитину, типу, щоб я відпочила, хоча відпочинок мені навіть не потрібен. Свекруха постійно кладе дитину на пелюшки, адже підгузки, на її думку, токсичні та шкідливі для шкі ри немовляти. Вона постійно забирає дитину собі.
У мене склалося таке відчуття, що я для неї лише сур огатна мати. На своє виправдання, вона каже, мовляв, сумує за часом, коли мій чоловік був маленьким, от і відіграється на моєму сину. Якось вона мене довела, і я вирішила висловити їй усе, що я думаю. Я сказала, що якщо вона хоч раз підійде до Сьомки зі своїми радянськими методами догляду та виховання, я її за двері виставлю. Свекруха одразу заплакала і наступного дня сама пішла жити з дочкою. Чоловік довго скаржився мені, що не треба було так ображати, але це було вже крайнім заходом. За кілька місяців життя свого сина він провів зі мною 5-6 днів.