Чоловікові від батька дістався у спадок будиночок у селі. Будинок був у жахливому стані, але ми вирішили все ж таки зробити там нормальний ремонт, створити всі умови і переїхати жити туди. Зараз у селах у всіх будинках є нормальні умови, не те, що раніше. Раніше ж були жах ливі умови, а зараз не так. Ми зробили дуже гарний ремонт та переїхали. Начебто все комфортно, хотіли там зажити нормальним життям, але раптом дізналися, що моя свекруха хоче до нас переїхати. Справа в тому, що моя свекруха – не рідна мати мого чоловіка. Після см ерті батька жінка не залишила його в дитбудинку,
а гідно виростила. Щоправда, коли він виріс, вона вигнала його з дому і сказала, щоб жив самостійно. Коли вона ділила спадщину між ним та її рідними дітьми, то чоловікові нічого не дісталося. Але чоловік переважно розповідає, що вона до нього добре ставилася в дитинстві і гідно виховала. Але в нас будинок дуже маленький, я не уявляю її тут, оскільки скоро народиться наша дитина. Місце дуже маленьке. Не уявляю, як ми всі разом там житимемо. Коли чоловік сказав про це, я заперечила, сказавши, що не збираюся з нею жити, оскільки крім того, що в нас мало місця, у неї ще й жахливий характер.
Якби в неї був нормальний характер, то її рідні діти забрали б її, але ніхто не хоче жити з нею, тому що вона всіх дістала своєю жахливою поведінкою. То чому ми маємо жити з нею? Мій чоловік дуже розлютився і сказав, що він зобов’язаний їй життям, мовляв, вона не віддала його в дитбудинок, і тепер вона приїде і житиме з нами. Тоді я сказала, що у цьому випадку я переїду до своїх батьків. Зібрала речі та переїхала. Мені скоро народжувати, а я не знаю, що робити. Як він не розуміє мене? Я дуже образилася на нього. Але якщо він теж захоче приїхати до моїх батьків жити зі мною, то я його вибачу. Я не знаю, як він вчинить, але я остаточно вирішила, що жити зі свекрухою не буду.