Моя мама любить контролювати моє життя, і це стосується не лише особистого життя, а й фі нансів, і це мене дратує. Мені вже давно за 40, сімейне життя не склалося, бо чоловік випивав; є дитина, але мама все одно вважає, що вона має право казати мені, як витрачати свою за рплату. Найдивніше те, що в мене є рідні брат і сестра, які молодші за мене, але мама не контролює їх. Мені ще не подобається, що коли я зі своєю дитиною їду до неї в село, вона дає мені продукти, але потім усім каже, що я сиджу в неї на шиї і вона мене утримує.
Після всього цього почутого я намагаюся більше нічого у мами не брати, щоб вона потім не говорила подібні речі. Одного разу вона зателефонувала, попросила приїхати на вихідні, допомогти з городом; я сказала, що вдома буваю лише в неділю, у мене накопичується дуже багато домашніх справ, я не зможу приїхати; але якщо треба буде, можу найняти людей, щоб допомогли їй. Мама, знаючи, що мені незручно, постійно дзвонить і просить приїхати, а перед сусідами скаржиться, що не так виростила дочку, що допомагати своїй рідній мамі не хоче. Я намагаюся підтримувати її rрошима, але вона все це дає братові та сестрі,
які сидять у селі і нічого дом агатися не хочуть. Все, що стосується моїх покупок, це окрема історія, якщо мама бачить нову річ, то починає сk андалити, говорити, що я повинна була порадитися з нею, перш ніж зробити покупку. Я недавно купила шафу, тому що речі вже не було куди складати; брат, коли приїхав у гості, побачив її, потім, швидше за все, поїхав і мамі все розбовтав. Після цього мама зателефонувала і почала кричати в трубку, мовляв, навіщо я купила таку дорогу річ, адже можна було без цього обійтися. Я вимкнула телефон; більше не хочу спілкуватися зі своїми рідними.