Чоловік прийшов додому і відразу запитав, чи немає у нас вдома солі. Коли я запитала, навіщо йому сіль потрібна, він відповів, що сусідка по майданчику просила. Я здивувалася і сказала чоловікові, що вчора приходив чоловік-сусід і теж просив солі, і він не одружений. Ми почали ревн увати один одного і звинувачувати. Він почав звинувачувати мене в тому, що я особисто знаю нашого сусіда, і тому точно впевнена, що він не одружений. А я в свою чергу почала ревнувати, що якась жінка попросила у мого чоловіка солі. Добре ще що лампочки крутити не попросила. Мій чоловік вирішив піти уточнити, що це за сусід або сусідка. До цього я жодного разу не помітила і натяку на ревнощі з його боку.
Він не ревнував, навіть якщо привід був. Ні словом, ні ділом, зовсім ніякої толіки ревнощів, навіть якщо і приводи були. Сама не провокувала, хоча були ситуації, коли можна було і приревнувати трохи. Він ніколи не питав, чому пізно прийшла, або хто тебе підвозив? Я запевняла, що це неодружений сусід, а він запевняв, що це була сусідка. Він пішов і почав стукати в двері, але ніхто не відкривав. Мені теж стало цікаво, хто ж там живе, і я теж пішла за ним. Нам так і не відкрили, але двері від ліфта розкрилися в цей момент — і підійшла жінка.
Вона сказала, що вже пішла і купила сіль. Я не витримала і запитала, навіщо їм стільки солі. Жінка відповіла, що їм потрібно посолити рибу, яку чоловік наловив, і поставити в морозилку. Ми з чоловіком подивилися один на одного і почали посміхатися. Жінка теж нам посміхнулася, але не розуміла, чому ми такі радісні. Вона нас покликала на вечерю, щоб спробувати свіжу рибу. Ми, звичайно, не відмовилися від такої вечері. Вечір вдався на ура. Ми дуже добре поспілкувалися з новими сусідами. Як виявилося, це прекрасна сімейна пара.