Ми з братом не бачилися близько десяти років, як він переїхав закордон. Я чекав зустрічі з нетерпінням, адже дуже скучив. Не знаю, що саме на нього вплинуло, але повернувся він зовсім іншою людиною. Я не помічав раніше в ньому такої скнарості. Причому зміни стали очевидними одразу дорогою додому. Ми заїхали в магазин, щоб купити потрібні продукти. Він прямо біля порога оголосив мені, що я сам платитиму за те, що потрібно мені. Я здивувався і навіть не одразу зрозумів, що він має на увазі. Щиро кажучи, відразу після цього радості від зустрічі дещо поменшало. Але що вдієш? Ми скупилися, кожен сам розплатився за потрібні йому продукти і поїхали додому.
Я не знаю, як він планував сам собі готувати, але варто нам повернутися додому, як моя дружина, не розбираючи пакетів, все запхнула в холодильник. Пакети перемішалися. Брат зажурився, але промовчав. Він добре заробляв, і я не розумів, що змусило його стати таким скупим економіком. Чи може менталітет іншої країни? Він дивував нас кожен божий день своїми викрутасами. Він поводився так, ніби не жив із нами у цьому місті 20 років. Одна така історія особливо вразилася. Я підклав монетку під ніжку стола, щоб вона не каталася. Він, побачивши це, щиро обурився. — Не можна кидати rроші на підлогу! Марк, ти так ніколи не житимеш у достатку. Дружина похитала головою.
— Костя, це просто монетка… Я розсміявся, не витримавши абсурдності ситуації, а брат лише спантеличено на нас подивився. Не знаю, як збирався розбагатіти однією монетою, але це було справді смішно. Я не розумію, як людина, яка вже сформувалася, може так змінитися через вплив середовища? Я б не здивувався, якби так поводився іноземець. Місяць пройшов весело. Ми ще довго розповідали деякі історії, які трапилися під час його візиту. Приклад мого брата показав мені, як неприємна з боку дріб’язковість, особливо по відношенню до близьких людей.