Протягом більшої частини мого життя на мені лежала відповідальність за виховання двох моїх дочок самому – після сме рті моєї дружини. Того траrічного дня моїй старшій дочці Софії було шість років, а молодшій Ліні – всього три. Софія вже якийсь час живе за кордоном, але вона ніколи не забуває про мене і регулярно надсилає гроші, подарунки та відвідує, коли це можливо. Ліна, молодша, переїхала до сусіднього міста зі своїм чоловіком, і має чотирикімнатну квартиру, куди я приїжджаю щоліта на канікули. Минулого літа я відвідала Ліну та її чоловіка – і віддав ключі від своєї квартири своєму найкращому другу, з яким дружу з юності.
Завданням мого друга було поливати мої кімнатні рослини, які є моїм хобі, щоб вони не заrинули. Під час моєї подорожі мені подобалося проводити час зі своїми онуками. Ми купалися в морі, і я організував для них розважальну програму. То були гарні літні канікули. Однак мені довелося терміново повернутися до свого рідного міста на роботу наприкінці серпня, на кілька днів раніше, ніж планувалося. Коли я підходив до своєї квартири, то побачив дівчину, що дивилася з мого вікна. Я стривожився і перевірив ще раз, чи не переплутав я свої вікна.
Коли я відімкнув квартиру своїм ключем, побачив усередині двох людей – хлопця та дівчину. Я спитав, хто вони такі і чому опинились у моїй квартирі? Хлопець сказав, що все пояснить, і почав комусь дзвонити. З розмови я дізнався, що дівчина була нареченою, а хлопець – племінником мого друга. Мій друг поселив їх до моєї квартири без мого дозволу! Я був приголомшений! Хоча все було на місці, включаючи гроші та коштовності, я не можу пробачити своєму другові його неповагу до мене, мого будинку та нашої дружби. З того часу ми не спілкувалися. Було б набагато краще, якби друг попросив дозволу перед тим, як приймати таке рішення.