Після закінчення школи Віра поїхала до міста і вступила до технікуму. Там вона прожила у гуртожитку три роки, а після отримання диплому одразу знайшла роботу та винайняла квартиру. В один із вихідних дівчина пішла до клубу, де познайомилася із Сашком. Вони завели розмову, і здавалося, вони сподобалися один одному. – Я чудово провів з тобою сьогодні вечір, – сказав Сашко, коли вони роз лучилися тієї ночі, – чи можу я побачити тебе знову? – Звичайно, мені теж цього хотілося б, – відповіла Віра, посміхаючись.
Минув час, і вони разом навіть вирушили у відпустку. Вони чудово проводили час, але далі їхні стосунkи не розвивалися. Після двох років знайомства Віра все не могла дочекатися довгоочікуваної пропозиції. – Я дуже люблю тебе, Сашко, і хочу провести з тобою решту життя, – сказала вона одного разу, натякаючи на пропозицію. – Я теж тебе кохаю, але я ще не готовий до таких зобов’язань, – відповів він. “Чому він не робить мені пропозицію?” – подумала Віра про себе,
– “Хіба він мене недостатньо любить?” Якось їй зателефонувала господиня квартири та попросила звільнити приміщення за тиждень. Дівчина запанікувала. Зміна житла взагалі не входила до її планів, але вибору у неї не було . Вона спитала подругу, чи може вона тимчасово жити з нею, доки не знайде іншу квартиру, і подруга погодилася.