З моєю подругою ми знайомі ще зі шкільної лави. Ми мали спільне коло друзів і на той момент ми проводили дуже багато часу разом. Потім так вийшло, що вона на якийсь час переїхала в інше місто вчитися, потім несподівано для всіх нас, так і не довчившись, повернулася до рідного селища. Де б її не приймали на роботу, вона не затримувалася-успішно звільнялася зі скан далами та лайкою. На особистому фронті така ж картина — сва рки, сльози та гучні ро зставання. З волі долі її бабуся була нашою сусідкою, і тому ми систематично бачилися з нею ще й як сусідки. Але й у бабусі вона не затримувалася довго, часто йшла, а зрештою повернулася після її смерті. І ось довгоочікувана житлова площа і свобода, але чомусь наречені довго не затримувалися у неї: один, другий, третій… І знову вона самотня, хоча як вона завжди висловлювалася — вільна…
Подруга нічого про себе не розповідала, тому коли одного разу ми з нею зіткнулися на сходовому майданчику, я, м’яко кажучи, пережила легкий шок. Її кругленьке брюхо явно натякало одне — моя дивна подружка в положенні. Далі була розповідь чергової обдуреної жінки про те, як її обдурив альфонс і залишив її з позитивним тестом на руках. До тридцяти років перервати вагітність може стати фатальністю, тому вона вирішила залишити малюка. Забирати її з пологового будинку пощастило нам із чоловіком. Її літні батьки не змогли приїхати, з ними вона теж встигла зіпсувати стосунки. Далі починається дуже цікава історія. Будучи моєю сусідкою і за сумісництвом ще й подругою, вона постійно просила щось зробити для неї: то в магазин сходити за дитячою сумішшю, то посидіти з донькою цілу вічність. Цей кошмар продовжувався ще й тим, що моя бідолашна подруга почала шукати своїх далеких родичів. Телефонуючи їм щоразу, вона всіляко вимагала фінансової компенсації та підтримки, мовляв, ваші племінниці зобов’язані платити та дарувати подарунки.
Її бідні батьки давно відмовилися на користь онуки від своєї пенсії. Нещодавно я дізналася, що вона взяла ще у борг у мого чоловіка не маленьку суму грошей. Це ще при тому, що на продукти вона не витрачалася. Всім необхідним забезпечував кавказець, чоловік її тітки. Але її невдячна душа вимагала більше. І ось одного разу заявилася вона до мене і випалила — шукатимемо батька дівчинки. Пошуки виявилися марними. Цей чоловік безперечно наро дився під щасливою зіркою. Або шукати його в інтернеті була невдалою витівкою. Але сама її коронна заява була зроблена сьогодні вранці — народити ще одного (байдуже від кого), щоб отримати державну допомогу та материнський капітал. Я сіла на стілець, щоби не впасти. Поки я її відмовляю, вона слухає, погоджується, але шукає собі жертву.