Я роз лучилася зі своїм першим чоловіком з найбанальнішої причини – коханка. Я тоді вирішила зі своїм 4-річним сином поїхати відпочивати на море, втомилася сидіти у декреті. І ось вирішили ми на один день раніше повернутися, а то циклон принесло і дощі на морі почалися. Приходжу додому, і одразу з коридору помітила чужі жіночі туфлі. Я тихо пройшла до кімнати і всі докази зради мого чоловіка на обличчя. Сильний тоді був скандал, я відразу зібрала речі і поїхала з дитиною жити до мами. З того випадку минуло вже понад 10 років.
Шлюб перший у мене був цивільний, тому офіційно через суд я не могла вимагати з колишнього чоловіка гроші — алі менти за дитину. А він і зрадів, що нічого платити не доведеться. Сам колишній чоловік не здогадався, що мені з його дитиною важко фінансово і по-людськи варто якось допомогти. Але ні, допомоги я від нього не діждала. Зате знайшла хорошу людину, і нормально вийшла за неї заміж. Мого сина виповнюється вже 15 років. Його важливий ювілей ми за два тижні стали готуватися до свята. Замовили ресторан, запросили всіх друзів, продумали до дрібниці. І ось настав той самий день.
Ми з чоловіком подарували синові новий комп’ютер. Він був такий радий, що аж застрибав від радості, хоч уже дорослий хлопчик. Бабуся з дідусем подарували великий конверт із грошима. Усі привітали сина щиро. Тільки його рідний батько відбувся звичайним повідомленням » » З днем народження » » . І все, жодного подарунку синові на ювілей, жодних візитів. А колишня свекруха захищає свого скупого сина. Вона каже, що він вітає — значить, не забув, адже головне увага, а не подарунки. Але моєму синові прикро, та й мені теж.