Нещодавно мені виповнилося 33, поки не заміжня. Особисте життя не склалося. Зустрічалася з одним хлопцем, але роз лучилися. Тепер ні з ким не зустрічаюся. Дітей у мене немає, думаю, що в найближчі п’ять років не будуть, я не збираюся вискакувати заміж і народ жувати від першого зустрічного. У мене їсть молодша сестра. Вона вийшла заміж, і у неї двоє дітей, вона чекає третього. Їй 26 років. Мама завжди сестру ставить мені в приклад. А я не хочу бути такою, як вона. Після закінчення вона вискочила заміж, у неї немає вищої освіти, а у мене — два дипломи.
Її чоловік — з бідної сім’ї. Він мало заробляє, завжди в боргах, мама доnомагає їм. У їхньому житті немає нічого цікавого. А я живу повним і насиченим життям, працюю, подорожую, у мене багато друзів. Сестра не дуже стурбована вихованням своїх дітей. Мама і свекруха піклуються про дітей, а вона весь день сидить на дивані, серіали дивиться. Мама сkаржиться, що пенсія вся на прогодування онуків йде. А у мами мізерна пенсія. Я відчувала, що мама завжди сестру більше любила, говорила, що вона маленька — ось такою маленькою і залишилася.
Тато мене дуже любив, він мене балував, а це дратувало маму. Він nомер давно, тоді мені було десять років. Нещодавно з мамою у нас була розмова, вона мені сказала таке, що у мене грунт з-під ніг пішов. Мама вирішила залишити квартиру сестрі: у неї діти, а я одна, мені не потрібна квартира. Буквально рік тому мова велася про те, що квартира буде розділена навпіл. А тепер вона передумала. Ми у неї єдині дочки, інших спадкоємців немає, могли просто поділити квартиру між собою. Минулого тижня сказала, що скоро заповіт напише. Мені стало прикро до сліз. Я образилася, навіть дзвонити більше матері не хочу. Тепер я живу в знімній, думаю взяти kредит і kупити собі однушку.