Ми з Олесею подруги дитинства. Ще в дитячому садку один до одного прикипіли і з того часу нерозлучні. У школі до нашої компанії додалися ще близнюки Мишко та Надя. Ми організовували такі витівки, що вчителям навіть не снилися. Весело було, тими ще пустунами були. У нашу компанію також влився хлопець Наді-Кирилл, з яким вона в університеті познайомилася. Всі свята ми проводили разом і часто гуляли. Наближався двадцятий день народження Олесі. Дата кругла, тож ми вирішили, що й відзначати потрібно відповідно.
Олеся орендувала двоповерховий будинок, ми запросили не лише близьких друзів, а й усіх однокурсників, щоб організувати грандіозну вечірку. Все було чудово рівно до того часу, поки не настав час розливати алкоrольні напої. Хтось відкрив шампанське і пробка, яка вилетіла на великій швидкості, вдарила Олесі прямо в ніс. Крові тоді було! Комічніше день народження не придумаєш. Закінчилося свято, не встигнувши початися. Відразу викликали швидку, ми поїхали разом із Олесею. Коли ліkарі дізнавалися, що у неї ювілей, сміялися. На щастя, обійшлося без перелому, але був сильний удар.
Ніс збільшився в розмірах і сильно набряк. Олеся була схожа на запійного n’яницю, дивитися без сміху було неможливо. Вона сама посміхалася через бі ль. Наш позитивний настрій не давав їй сумувати. Ми вирішили, що буде надто сумно, якщо день народження так закінчиться. Кирило поїхав і звідкись приніс костюм діда Мороза. Нарядили в це Олесю прямо в лікарняній палаті. Великий ніс дуже пасував до образу. Надя замовила десерти, і ми мило просиділи аж до ночі. Навіть у найабсурднішій ситуації можна зберігати позитивний погляд на події!