Почалася ця історія з того, що я купив квартиру свого друга, який збирався переїхати з сім’єю в іншу країну. Я потихеньку знайомився з новими сусідами, але найбільше мою увагу привернув хлопчик, який кожен день безцільно блукав по парку навпроти нашого будинку. Незабаром я познайомився з Мишком. Виявилося, його тата не ста ло, і тоді мати привела додому вітчима. Вітчим ставився до Міші, як до якоїсь речі, часто бив його, а мати навіть не помічала всього цього, а якщо й помічала – не втручалася, щоб не потрапити під руку чоловіка.
Ми з Мишком подружилися, він щодня приходив до мене, ми разом обідали, вечеряли, а потім я його проводжав додому. Коли у мене з’явилася дівчина, Катя, Мішу я став бачити рідше. Це я тільки потім дізнався, що він подумав, що раз в моєму житті з’явилася кохана людина, то він уже зайвий. Одного разу, повернувшись додому, я зустрів Мишка перед своїми дверима. Він був весь мокрий від дощу і від своїх сліз. Виявилося, Міша став круглою сиро тою… Я запросив його додому, переодягнув у свій одяг, напоїв теплим чаєм і подзвонив Каті.
Вона вже знала про Мішу, але я розповів їй про нове положення хлопчика. — Слухай, мені ніяково це говорити, але… загалом… якщо я тобі подобаюся, може, ми уси новимо Мішу? – запитала Катя. Про таке я і мріяти не міг. Звичайно, ми одружилися і вси новили Мишка. А через півтора року Катя порадувала нас з Мишком новиною, що в нашій родині скоро буде поповнення. Після появи на світ нашої донечки Міша на час затих, він знову подумав, що ми знайшли йому заміну, а не рівноправного члена сім’ї. Потім вони з сестричкою подружилися, і Міша став відмінним старшим братом.