Антоніна все життя прожила в своїй квартирі на другому поверсі. Вона любила це місце, до парку йти хвилин 5, всі магазини поруч, кругом дерева ростуть, смачно пахне бузком. Тільки ось вирішила її відвідати внучка Аліса, яка дуже рідко приїжджала в гості. Вона вийшла заміж, і зі своїм чоловіком купили вони квартиру в новому районі. — Бабуся, ми до тебе з гарною новиною, я ваrітна. Антоніна так зраділа, навіть розnлакалася. Тільки ось живота у Аліси практично не було видно, але виявилося, що вона тільки на 8 тижні. — Ми тут подумали, що в нашій однушці з дитиною буде тісно, та й нічого в районі поки не побудували. Ні дитячих садків, ні шкіл. А у тебе якраз все близько, поруч… може поміняємося квартирами? Ти переїдеш в нашу нову, там і ремонт красивий, і район тихий. А ми до тебе.
— Так, а чим же я вам заваджу? Квартира у мене велика, три кімнати. Переїжджайте, разом веселіше. А свою квартиру можете в оренду здавати. — Ну бабуся, у нас дитина буде, ночами спати не дасть. Поїхали на наступний день дивитися квартиру Аліси. Район дійсно знаходився далеко від центру. Якась пустеля, а потім багато новобудов. Їх оточували тільки аптеки і магазини, дитячі майданчики і машини. Жодного дерева Антоніна не побачила. Квартира виявилася красивою, з ремонтом. Тільки в будинку жила одна молодь, так ще й скрізь робили ремонт.
Звук дрилів в кожній квартирі. Було все ново і красиво, але таке чуже. Антоніна повернулася додому і довго думала над своїм рішенням. Залишати свій будинок в такому віці не хотілося, але і внучці допомогти треба. І тут подзвонила дочка Антоніни: — Мам, я до тебе з гарною новиною. Син-то мій Женя одружитися зібрався. Тільки ось жити молодятам ніде буде, можна вони у тебе кілька років поживуть, поки на іпотеку збирати будуть, і тобі веселіше буде. — Так, звичайно, нехай переїжджають, з радістю зустріну. Рішення до Антоніни прийшло саме собою. І не довелося залишати свою квартиру.