Мені вже 45, але я й досі живу одна. Чоловік пішов із сім’ї шість років тому, дочка вже доросла, живе в іншому місті та навчається. У моєму віці важко знову зустріти кохання, заводити сім’ю, але я вірила і сподівалася, що одного разу зустріну гідного чоловіка і вийду за нього. -Такими темпами ти ніколи не знайдеш мужика, зареєструйся на сайті знайомств, там є і красені, і господарські, і найголовніше вони всі неодружені, — радили подруги. Ось я і вирішила, за порадою подруг, знайти чоловіка в інтернеті. Я вже не молода, немає часу на дитячі ігри, тож я відразу ж запросила одного з кандидатів до себе додому.
Заявився імпозантний чоловік у костюмі та з букетом червоних троянд. Він чемно привітався, я запросила його до столу. -Ти салат трохи пересолила … м’ясо таке сухе … я не їм мучне, — йому все було не так. Я повернула йому букет та виставила за двері. Після невдалої спроби я не втратила надію і за кілька днів познайомилася з іншим і, як і у випадку з першим, запросила його до себе. Прийшов бородатий чоловік у брудних туфлях та штанях. Він був трохи п’яний. -Ти що, випив перед побаченням. -А що, я вільна людина, маю право , — заявив він весь із себе такий гордий.
Ти вільна, вільна людина , — сказала я і попрощалася ще з одним невдахою. За тиждень історія повторилася. До мене додому прийшов гладко голений чоловік у випрасуваній сорочці. -Мам, я доїхав. Так, вона гарна, квартира теж непогана, — говорив він по телефону, поки я була на кухні. Чоловіка із сайту знайомств навіть не бентежило, що в цей момент я була практично поряд і все чула. Хіба нормальних чоловіків взагалі не лишилося? Наступного дня зателефонувала подруга, дізнатися, як пройшло побачення. -Знаєш, у мене для тебе є чудовий варіант. -Досить, я зрозуміла, ідеальний чоловік той, якого немає поруч, — сказала я і поклала слухавку.