Того дня, коли моя сестра Оля оформляла дарчу на свою дочку, я сказала їй: -Оль, ти ж розумна жінка. Знаєш, що діти можуть бути різними. Сподіваюся, добре подумала. Вона здивовано глянула на мене, посміхнулася, але потім обра зилася за мої слова. Мовляв, як я посміла говорити таке про її дочку, адже з пелюшок її знаю. У результаті Оля таки оформила дарчу. Її мотивував також той факт, що вона не хотіла віддавати навіть частину квартири своєму синові, який жив зі своєю дружиною у далекому місті, і жодного разу її навіть не відвідував.
Минуло 7 років, і одного разу донька Олі сказала, що хоче продати цю квартиру, щоби відкрити свій бізнес. А для себе та для неї вона поки що зніме іншу квартиру. Оля дуже засму тилася, але не стала суперечити дочці. За кілька місяців племінниця оголосила своїй матері, що бізнес накрився, а потім ще й грошей зайняла, щоб їхати за кордон. Оля не мала виходу – вона віддала дочці ту суму, яку та просила. Коли сестра опинилася в тяжкому стані, вона зателефонувала синові.
Той надіслав чималу суму грошей, але сказав, що більше не зможе висилати. Нещодавно сестра приїхала до мене до села. Почала благати мене, щоб я виділила їй хоча б маленьку кімнатку, оскільки за квартиру вона платити більше не в змозі. Діти мої проти. Заявили, що не хочуть за кілька років доглядати двох літніх людей. Я нагодувала сестру борщем, дала трохи грошей і попросила вибачення за те, що не зможу її прийняти. Вона подякувала мені, взяла сумку і пішла. Мені, звичайно, шкода сестрі, але вона сама ви нна в тому, що не послухала мене багато років тому.