Я не розумію своєї дочки. Вона вбила собі в голову, що її дитина має рости самостійною – тому відмовляється допомагати їй з уроками. Але річ у тому, що хлопчику всього 8 років. І як же він повинен самостійно розбиратися зі шкільною програмою та цими заплутаними завданнями, які не під силу кожному дорослому? Коли онук закінчив перший клас і не вмів нормально рахувати та писати – я ще мовчала. Розуміла, що йде період адаптації, скоро хлопчик наздожене своїх однокласників.
Але час минав, однокласники просувалися вперед, вивчали таблицю множення – з батьками – а мій онук все ще намагався написати 10 цифр. До того ж, не варто забувати про те, що сучасні вчителі найбільше матеріалу задають додому. І з ким же хлопчику вчити все це, якщо не зі своєю мамою? Дочка повертається з роботу, бере в руки телефон і валиться на диван. А коли онук підходить з уроками, донька просто каже – “сам”.
Я намагаюся зробити все можливе, щоб допомогти дитині, незважаючи на опір моєї дочки. Але вона щоразу, як тільки «ловить» нас за цією справою, влаштовує сkандали і каже, що я руйную всю модель її виховання. І як мені бути у цій ситуації. З одного боку, вона – мати, і має начебто краще знати, що потрібне її дитині. Але, з іншого боку, хлопчик вже у третьому класі, і серйозно відстає від своїх однолітків. Якщо хтось має пораду з цього приводу, будь ласка, допоможіть!