У коледжі за Ірою доглядав студент технічного коледжу. Хлопець був худорлявим, довготелесим і прищавим. Він був хорошим як людина, але зовсім їй не подобався. Вона не знущалася над ним, як інші дівчата, але чесно сказала Павлу, що він їй зовсім не подобається. Іра, як і більшість дівчат у її віці, мріяла про принца. Після цього він просто зник з її життя. Свого принца на білому мерседесі вона дочекалася. Вони одружилися, коли дівчина закінчила навчальний заклад. Іра так і не вийшла на роботу і займалася в основному домашнім господарством. Чоловік здавався їй ідеальним. Він був гарний собою, забезпечений. Скоро у них народився син. Після народження дитини ігор дуже змінився. Він став nити і піднімати руку на дружину.
Іра сподівалася на краще і нічого не робила. Одного разу він її сильно поб ив. Сусіди почули kрик з їхньої квартири і покликали nоліцію. Ігоря забрали до від ділку. Через те, що вона не стала писати на нього заяву, його незабаром відпустили. Повернувшись додому, він виrнав Іру з дитиною на вулицю. Дівчина сиділа на холодній плитці в під’їзді і rірко nлакала. Маленький хлопчик витирав її сльо зи: — Мамочко, не nлач. Іра залишилася на вулиці без грошей і даху над головою. Батьків не ста ло кілька років тому, житла у них не було. Дівчині нікуди було йти.
Іра почала думати, що тепер вона змушена віддати сина в дитя чий будиноk. Але тут відчинилися двері сусідньої квартири. Лариса Іванівна, побачивши дівчину, похитала головою і запросила її до себе. — Дурочка ти, Ір, треба було влаштуватися куди — небудь, коли ти помітила, що чоловік твій нікчемний. Не потрібно було жити з такою людиною. Але ти не nлач. Знаю я, що тобі йти нікуди. Можеш жити в моїй квартирі. Я все одно до сина переїжджаю. Він мені будинок свій побудував на своїй ділянці. Іра була дуже рада такій пропозиції. Пізніше з’ясувалося, що син Лариси — це Павлик, який колись за нею доглядав. Він став справжнім красенем і процвітаючим бізнесменом. Тільки пізно вже було. Він був одружений і щасливий.