Вперше батько пішов від нас із мамою, коли мені було лише три роки. Я нічого не пам’ятаю, ми жили з мамою як завжди. Тато повернувся до сім’ї, коли я пішла до першого класу. Мені здалося, що це велика радість. Я ж не розуміла, чому він покинув нас вперше, тому просто раділа тому, що мене до школи поведе саме батько. Він подарував мамі великий кошик троянд, на колінах вималівав прощення. Став він жити з нами, а за кілька місяців я зрозуміла, чому мати вигнала його з дому в моєму дитинстві. Справа в тому, що батько дуже сильно пив. Він пішов з роботи, весь день тинявся вуличками і випивав за поворотами.
Потім почав просити гроші у матері, якщо вона не давала коnійки на чергову пляшку, то батькові було не важко побити її. Через два роки він знову пішов із сім’ї. Мама сильно nлакала, не могла змиритися з такою втратою. А я так раділа, бо поверталася додому спокійною, бо нема того тирана, який нас з мамою побиває. Коли мені було 15 років, батько знову повернувся. Мати прийняла його з великою радістю, почала обіймати і цілувати. А все тому, що він надав їй довідку про те, що закодувався. Я поставилася до його повернення скептично, бо не довіряла йому. І я мала рацію, бо він протримався лише півроку, а потім знову за старе. Втра тив роботу, став пити, бити матір.
Але цього разу я вже мала сили заступатися за неї, тож мені теж чимало діставалося. Він пішов за рік, сказав, що знайшов нову жінку. Я знову була рада, мати, як завжди, сумувала. І ось зараз, я вже закінчила університет, працюю, налагоджується особисте життя. І знову повернення батька. Він просив у мами довго прощення, так постарів, сказав, що все усвідомив. Вона його прийняла. Я одразу сказала матері: або він, або я йду і не буду з нею спілкуватися, поки він знову не зникне з її життя. Мати каже, що я роблю неправильно, що я позбавляю її щастя. Про яке взагалі щастя можна говорити, якщо ця людина зіпсувала їй молодість, нер ви, здо ров’я, постійно била і пила. Я не можу зрозуміти свою матір, і сподіваюся, що він незабаром знову піде і більше не повернеться.