Якось я їхала в поїзді, а зі мною в одному купе знаходилася літня бабуся, яка виглядала як типові добрі старенькі з дитячих мультиків. Раптом до нас зайшов провідник, щоб перевірити наші квитки. Бабуся простягла свій квиток і сказала: — Сину, а чи не могли б ви мені доnомогти розстелити постіль, будь ласка? — Промовивши це, вона простягла руки, — у мене так тремтять руки, я зовсім ослабла …
— Я провідник, а не слуга! – грубим тоном відповів хлопець. Тут я не витри мала і вставила слово: — Взагалі-то, у ваші обов’язки входить і доnомога пасажирам, так що будьте добрі, юначе, доnоможіть бабусі з ліжком, інакше за вас зроблю це я, а потім ви втра тите свою роботу за один дзвінок. Провідник погрожував, що нас висадить, але ми не здавали позицій.
Я доnомогла бабусі, ми в цілості та безпеці доїхали до пункту призначення, і я відразу після приїзду зайнялася цим хлопцем. Поки він кричав, які ми настирливі, і що він може зробити, щоб нам нашkодити, я записувала його слова на диктофон. Моя скарга не залишилася поза увагою, і незабаром мені надійшло сповіщення, що цього співробітника відсторонено від роботи. Я вважаю, що вчинила правильно, і совість, їли вам цікаво, мене не мучить, адже цей хлопець поводився жахливо по відношенню до беззахисної бабусі.