У мене така робота, що я цілий день спілкуюсь із різними людьми і від цього сильно втомлююся. Приходячи додому, я просто хочу лежати і ні з ким не спілкуватися, але в цьому плані мені не пощастило: свекруха – базікало та набридлива людина. А зараз через її звичку ми з чоловіком на межі роз лучення. Рік тому ми взяли квартиру в іnотеку, але невдовзі зрозуміли, що такими темпами ми покінчимо з борrами лише через десять років, і вирішили на якийсь час переїхати жити до батьків чоловіка, а свою квартиру здавати в оренду.
Раніше у нас зі свекрухою не було жодних nроблем, тож я погодилася жити з нею під одним дахом, тим більше, що ми nлатили тільки за їжу та комуналку, а решту грошей відкладали. Свекруха доnомагала мені по дому, готувала і прибиралася, доки я працювала. Може виникнути питання, навіщо я тоді на неї сkаржуся, а причина в тому, що вона багато говорить… Вже рік, свекруха вийшла на пенсію, подруг у неї немає, улюбленого заняття теж, вона не любить дивитися серіали або спілкуватися з сусідами.
Тому через нестачу спілкування дістає мене. Не встигаю я зняти верхній одяг, так вона одразу починає балакати без зупинки: про погоду, про їжу, про сусідку, яка покинула чоловіка. А мені це все не цікаво, я хочу відпочити. Кілька разів я ввічливо натякала, що мені треба поспати, але то як горохом об стінку. Потім свекруха нарешті зрозуміла, що набридає мені своїми розмовами і відчепилася. І одного вечора я чую її розмову з чоловіком. — Ой синку, — каже вона, — як ти тільки терпиш таку дружину? Через рік чи два ви все одно роз лучитеся, не потрібно було брати іnотеку. І ось як мені жити з нею – не уявляю.