У минулі вихідні я була запрошена на весілля сина своєї кращої подруги. Все було організовано на вищому рівні, але настрій моєї подруги залишав бажати кращого. Під час вечора Валя покликала мене в коридор і запитала: -Що з моєю свахою? Чому вона веде себе так жа хливо? По правді кажучи, зі свахою я була знайома до весілля. Тому мені доводилося заспокоювати подругу весь вечір, кажучи, що все буде нормально, що вона просто нер вує. Але моя подруга була впевнена, що все це через квартиру. -Та не може бути! Хто буде думати про квартиру, та ще в такий день.
-Вона і буде думати. Он, її чоловік подарував молодятам квартиру, а вона сидить і думає, що у виnадку роз лучення мій син відбере половину. Я ще раз попросила не вигадувати всякі дурниці; ми трохи пройшлися, поговорили на різні теми, і повернулися за стіл. Коли ми сіли, я стала уважно дивитися на маму невістки. І справді: вона нічого не їла, не пила, і лише дрібні сльо зи падали з її очей, і вона миттю витирала їх серветкою, яка була вже неабияк мокра. Вирішила з’ясувати все сама: підійшла до неї, і тихо запитала: -Перепрошую, що втручаюсь не в свою справу. Але що у вас сталося? Чому ви сидите така сумна? -Та нема сил вже стримувати це все.
Скажу вам чесно: моя донька не любить нареченого. Таня любить свого kолишнього, а вийти заміж вона погодилася тільки для того, щоб позлити kоханого. А мені так шkода вашого хлопчика; він такий гарненький… -Ігор дійсно хороший. І він зробить все, щоб Таня забула свого kолишнього. -Так, можливо, ви і праві. Тільки нікому не кажіть про те, що я вам розповіла. Вечір завершився нормально, але біда не змусила себе довго чекати. Наступної ночі мені написала подруга. Казала, що син повернувся в батьківських будинок в 3 години ночі, злий, говорив, що назавжди. Я сказала, що скоро буду. По дорозі до подруги я думала тільки про одне: як же шkода маму невістки. Вона виявилася найбільш чесною людиною. І як їй зараз важко, адже вона розуміє, що виростила жа хливу дочку.