Був звичайнісінький день. Марія спокійно лягла спати поруч із чоловіком, як раптом на її телефон, від незнайомого номера надійшло повідомлення «Мами не стало, завтра поминки». У жаху надзвонювавши всім родичам, Марія дізналася, що їм надійшло те саме повідомлення, від того ж номера. Тоді Марія зрозуміла, що все nогано. Від хвилю вання вона трохи свідомість не втратила, а о 5-й ранку вона виїхала в село, де жила її мама.
Поряд з будинком мами стояли три машини, що належали братам та сестрі Марії. Хвіртка була відчинена. У сльозах Марія увійшла до будинку, побачила великий стіл та сестру, яка ставила на стіл сервіс мами. Схлипуючи сльо зи, вона впала в обіймах сестри, як раптом та сказала: — Маріє, заспокойся, все добре, вона жива і здо рова. – Що? — Це було все, що Марія змогла видавити з себе після слів сестри. Сестра вказала на заднє подвір’я будинку, де жива здорова мама стояла поруч із братами і щось розповідала про город, показуючи пальцем на грядки.
Сміючись і nлачучи одночасно, Марія міцно обійняла її і почала кричати: »Мамо! Мамочка!». І ось у всіх постало питання, навіщо і хто відправив ті повідомлення? — Я, — спокійно відповіла мама. — Я просто хотіла дізнатися, ви хоч якось згадаєте про моє існування, ось і вирішила вам про себе нагадати. А то ви всі «часу немає», «роботи по горло», а до мене востаннє всі разом 2 роки тому заглядали. Весь вечір сім’я провела разом за столом, але всім було дуже приkро, що їхня рідна мати використовує такі відчайдушні методи, щоб заманити своїх дітей до себе.