Щоранку Ірини Павлівни був схожим на інші. Жінка прокидалася о 7 годині, пила каву, хапала своє стареньке радіо та виходила посидіти перед квартирою. Поки мешканці будинку прокидалися і репетували на 83-річну жінку, вона просто сиділа на лавці і дивилася на сліпуче небо. З вікон їй хотіли скоріше зламати радіо або відразу ногу, щоб вона з дому не виходила, а їй було просто начхати на всіх. У свої 83 Ірина вже поховала свого сина і чоловіка, залишилася зовсім одна, інших рідних у неї не було, але вона навчилася найголовнішому – вміти жити в гармонії з самим собою, і бути цілісною людиною, якій не потрібна половинка, щоб почувати себе повноцінною Та й дрібницях життя жінка теж раділа, як дитина.
Після кількох годин, проведених перед квартирою, жінка ходила до парку, де в неї навіть була власна лавочка, де вона й проводила кожного наступного дня. Але одного дня на цій самій лавочці опинилася молода дівчина з колескою. Побачивши Ірину, дівчина вибачилася і хотіла піти, як раптом її за руку схопила Ірина, яка одягла окуляри, подивилася на обличчя дівчини, і запитала, чому це у неї стільки синців на обличчі.
Дівчина розповіла, що вона втекла від хлопця, який не давав їй з дитиною спокійно жити. Ірина схопила візок і пішла разом з нею додому, і вже за пару хвилин, Ірина з цією дівчиною пили чай на кухні, поки малюк солодко спав у спальні. Наступного ранку було надзвичайно тихо на вулиці, адже Ірина вперше за довгий час не шуміла з радіо на вулиці. Люди зібралися біля під’їзду, думали, де ж Ірина, може, вона вже це… все… на той світ? Раптом з вікна здалося зморшкувате обличчя жінки, яка сказала, що просто втомилася від сусідів, адже і їм варто не шуміти, у неї вдома дитина спала.