Колись була популярна фраза: “Твоя свобода закінчується там, де твої дії заважають іншому”. Дотепники трохи переінакшили цю фразу: “Твоя свобода закінчується там, де починається мій кулак”. Про дотепників це я так, до слова. А сьогодні поняття свобода чомусь у багатьох ототожнюється з розбещеністю. Сміттєвоз приїжджає до нас у вівторок. І ось сьогодні вівторок. Сміттєвоз під’їжджає до нашого двору, але шансів підібратися до контейнерів зі сміттям у нього жодних. Дорогу перегороджує припаркована машина. Водій сміттєвозу, побачивши таку справу, вирішив поїхати, залишивши сміття на місці. Але двірничка таке допустити не могла.
Вона кинулася до контейнера зі сміттям і спробувала підтягти його до машини. Його і порожнім з місця зрушити важко. А вже заповненим… Жінка напружилася, розгойдувала з боку на бік. Видно було як напружуються м’язи на її руках. На її щастя, чоловіки, що проходять поруч, допомогли підтягти ящик до сміттєвозу. За другим контейнером двірничка попрямувала вже в компанії водія сміттєвозу. Коли контейнери вже були в зону досяжності сміттєвозу, двірничка почала підбирати сміття, що розлетілося. Якась дівчина сіла у свою машину, що плутається під ногами у сміттярів, і поїхала. Дворничиха ні словом, ні поглядом не висловила невдоволення мадам. А дарма.
Але може мадама не знала, що тут не можна паркувати машину? Знала. На контейнерах написано з чотирьох сторін. Тоді, можливо, більше не було де припаркувати автомобіль? Є місця. За будинком є парковка. Але їй начхати, на інших. На те, що своєю машиною вона заважає роботі комунальних служб. Вона просто так розуміє слово свобода – творю, що хочу. І якби тільки вона. Один включає гучну музику, інший, у недільний ранок, довбає стіну перфоратором, третій кидає недопалок з балкона, четвертий… Та що там казати… Адже не можна здійснювати фразу дотепників. Відразу починається вереск на тему “свобода” та “моя квартира, що хочу, то творю”.