Мама Олени регулярно лаялася з чоловіком через те, що той мало заробляє. А тато лаявся на дружину, мовляв, та не займається дитиною. Незабаром мама знайшла собі іншого і розлучилася з татом. Батько зрадів. Дочка почала жити з матір’ю. Тринадцятирічна дівчинка вічно пропадала на вулиці та прогулювала уроки. Мати її обзивала по-різному і била. Але Олена злилася і робила все наперекір мамі. Потім дівчинці мамина лайка набридла, вона зібрала свої речі і зателефонувала татові, з проханням забрати її жити до себе. У тата їй було добре.
Вона відчула себе потрібною та коханою, опритомніла, стала старанно вчитися. Її часто відвідувала бабуся, приносила гостинців, навчала та допомагала господарювати. Незабаром батько вирішив одружитися вдруге. До них стали приходити кандидатки за дружину/мачуху. Олена спеціально поводилася розбещено, що відвадити потенційних наречених. Сьогодні чергові оглядини. Тато дуже просив її поводитися пристойно. Сказав, що дуже хоче повної сім’ї. Щойно увійшовши додому і почувши голос гості, Олена зраділа.
Швиденько зняла взуття та куртку і побігла на кухню. Там справді сиділа її улюблена вчителька. Її покликали сісти за стіл. Вони обговорювали навчання дівчинки. Олена була приголомшена. Невже обраниця папи Ганна Павлівна? Ото було б чудово! Але тут вчителька попрощалася та пішла. Дочка вже була готова закидати тата питаннями, але тут пролунав дзвінок у двері. Відчинивши двері, батько посміхнувся. Прийшла якась розфуфирена дівчина. Виявляється, ось це і є нова кандидатка нареченої. Лена лежала у себе в кімнаті і тихенько плакала.
Так і не вийшла до гості. Та пішла. Прийшла бабуся. Побачивши онуку, що плаче, поговорила з нею. Дівчинка їй розповіла, як утомилася від усіх цих жінок батька. Бабуся поговорила із сином. Той обіцяв додому жінок більше не наводити. Олена дуже хотіла, щоб її мамою стала Ганна Павлівна. І дівчинка вирішила діяти. Якщо дуже захотіти, то можна домогтися всього. Олена це знала, напевно.